Леонід Кравчук: від комуністичного діяча до першого президента України.

1. Кар'єра в Радянському Союзі

Леонід Кравчук народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин на Рівненщині. У 1958 році закінчив економічний факультет Київського державного університету.

Після навчання працював викладачем у Чернівцях, а з 1960 року розпочав кар'єру в партійних органах. Поступово просувався в керівництві Комуністичної партії України.

Таким чином, на відміну від багатьох діячів українського руху за незалежність, Кравчук прийшов до керівництва державою з радянської партійної системи.

2. Проголошення незалежності України

16 липня 1990 року Верховна Рада під головуванням Кравчука ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

У серпні 1991 року в Москві відбулася спроба державного перевороту з боку консервативного керівництва СРСР. Кравчук спочатку зайняв обережну позицію, однак не підтримав заколотників і згодом вийшов із Компартії.

24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. Засідання проводив Леонід Кравчук.

Проголошення незалежності стало результатом діяльності парламенту, національно-демократичного руху, громадянського суспільства та політичної кризи в СРСР.

3. Перші президентські вибори

1 грудня 1991 року відбулися Всеукраїнський референдум і перші президентські вибори. На референдумі 90,32% учасників голосування підтримали незалежність України.

Головними суперниками на виборах стали Леонід Кравчук і колишній дисидент, один із лідерів Народного Руху України В'ячеслав Чорновіл.

Кравчук отримав 19 643 481 голос і переміг у першому турі.

5 грудня 1991 року він склав присягу та офіційно став першим Президентом незалежної України.

4. Перші роки незалежності

Одним із головних завдань Кравчука було формування незалежних державних інституцій.

Саме в період президентства Кравчука Україна почала розбудовувати власні Збройні сили, дипломатичну службу та систему державного управління.

5. Економічна криза та поразка 1994 року

Перші роки незалежності супроводжувалися розривом економічних зв'язків колишнього СРСР, падінням виробництва й надзвичайно високою інфляцією.

Економічні проблеми та соціальне невдоволення спричинили політичну кризу. У 1993 році було досягнуто домовленості про проведення дострокових парламентських і президентських виборів.

У другому турі виборів 10 липня 1994 року Кравчук отримав 45,06% голосів, а його суперник Леонід Кучма — 52,15%.

19 липня 1994 року Кравчук передав президентські повноваження Кучмі. Це була перша передача влади від одного всенародно обраного президента незалежної України до іншого.

6. Життя після президентства

Після поразки Кравчук залишився в українській політиці. Був народним депутатом, зокрема у 1994–2006 роках, а також займався громадською діяльністю.

У 2020 році очолив українську делегацію у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання війни на Донбасі.

10 травня 2022 року Леонід Кравчук помер у Києві у віці 88 років.