Убивство Франца Фердинанда: як почалася Перша світова війна | H1ST UP

Уявіть: звичайний літній ранок. Вулицями Сараєва їде автомобіль із майбутнім правителем однієї з найбільших імперій Європи. Уздовж дороги стоять натовпи людей. Через кілька годин спадкоємець престолу буде мертвий.

А ще приблизно через місяць мільйони солдатів почнуть мобілізувати по всій Європі. Німеччина, Франція, Росія, Австро-Угорщина, Велика Британія та інші держави опиняться втягнутими у війну, масштабів якої світ до того практично не бачив.

Через це історію 28 червня 1914 року часто переказують дуже просто: Гаврило Принцип убив Франца Фердинанда — почалася Перша світова війна.

Але між цими двома подіями — цілий ланцюг рішень, ультиматумів, союзів, страхів і політичних прорахунків. І саме він робить цю історію настільки цікавою.

Європа, яка вже була готова вибухнути

На початку XX століття Європа зовні могла здаватися надзвичайно успішною. Будувалися залізниці, розвивалася промисловість, з'являлися автомобілі, телефони й нові технології.

Водночас відносини між великими державами ставали дедалі напруженішими. Країни збільшували армії, будували військові кораблі та готували плани можливої майбутньої війни.

Європу умовно поділяли два великі блоки:

• Троїстий союз — Німеччина, Австро-Угорщина та Італія;
• Антанта — Франція, Російська імперія та Велика Британія.

Це не означало, що будь-який конфлікт автоматично мав перетворитися на світову війну. Але система союзів робила ситуацію небезпечною: якщо починали воювати дві держави, конфлікт міг швидко втягнути їхніх партнерів.

А де тут Балкани?

Балкани на той час були одним із найнестабільніших регіонів Європи. Тут перетиналися інтереси Австро-Угорщини, Російської імперії, Османської імперії та молодих балканських держав.

Особливо складними були відносини між Австро-Угорщиною та Сербією. У Сербії були популярними ідеї об'єднання південних слов'ян, тоді як у складі Австро-Угорщини проживали мільйони слов'янських народів.

Хто такий Франц Фердинанд?

Ерцгерцог Франц Фердинанд був спадкоємцем престолу Австро-Угорської імперії — тобто після смерті імператора Франца Йосифа саме він мав отримати владу.

28 червня 1914 року Франц Фердинанд разом із дружиною Софією перебував із офіційним візитом у Сараєві — столиці Боснії і Герцеговини, яку Австро-Угорщина анексувала у 1908 році.

Для частини місцевих слов'янських націоналістів австро-угорське правління було символом чужої влади.

Змовники вже чекали на маршруті

Уздовж маршруту автомобіля Франца Фердинанда розташувалися кілька молодих змовників. Серед них був Гаврило Принцип — боснійський серб, пов'язаний із революційним середовищем «Молодої Боснії».

Їхньою метою було вбивство ерцгерцога.

І тут історія стає майже неймовірною.

Перша спроба провалилася

Коли кортеж проїжджав містом, один зі змовників кинув у машину Франца Фердинанда вибуховий пристрій.

Але він не вбив ерцгерцога. Вибух стався біля іншого автомобіля, поранивши кількох людей.

Здавалося б, після такого візит мали негайно припинити. Проте Франц Фердинанд продовжив програму й прибув до міської ратуші.

Пізніше він вирішив відвідати людей, поранених під час ранкового замаху.

Поворот, який увійшов в історію

Під час поїздки маршрут кортежу змінили. Через непорозуміння водій автомобіля Франца Фердинанда повернув не туди.

Машину довелося сповільнити й розвертати.

І саме поруч випадково опинився Гаврило Принцип.

Він отримав можливість, якої вже майже не очікував.

Принцип підійшов до автомобіля та зробив постріли. Франц Фердинанд і його дружина Софія отримали смертельні поранення.

28 червня 1914 року спадкоємець однієї з наймогутніших монархій Європи був убитий. Але світова війна ще не почалася.

Чому ж війна не почалася того самого дня?

Ось тут і знаходиться одна з головних помилок у спрощених переказах історії.

Між сараєвським замахом та початком великої європейської війни минув приблизно місяць. Цей період називають Липневою кризою 1914 року.

Австро-Угорщина вважала, що за сербським націоналістичним рухом стоять сили, пов'язані із Сербією, і вирішила використати замах для жорсткого тиску на Белград.

Але Австро-Угорщина мала одну проблему: якщо почати війну проти Сербії, на її захист могла виступити Російська імперія.

Німеччина підтримує Австро-Угорщину

Австро-Угорщина отримала підтримку свого головного союзника — Німецької імперії.

Після цього Відень надіслав Сербії надзвичайно жорсткий ультиматум. Сербська влада погодилася з багатьма вимогами, але не з усіма.

Цього виявилося недостатньо.

28 липня 1914 року Австро-Угорщина оголосила Сербії війну.

І починається ефект доміно

Те, що могло залишитися локальною війною на Балканах, почало перетворюватися на загальноєвропейську катастрофу.

1. Австро-Угорщина починає війну проти Сербії.
2. Російська імперія розпочинає мобілізацію, підтримуючи Сербію та захищаючи власні інтереси на Балканах.
3. Німеччина оголошує війну Росії.
4. Німеччина оголошує війну Франції, яка була союзницею Росії.
5. Німецькі війська входять до нейтральної Бельгії, реалізовуючи план наступу на Францію.
6. Після порушення бельгійського нейтралітету у війну проти Німеччини вступає Велика Британія.

За лічені дні війна, що почалася між Австро-Угорщиною та Сербією, охопила основні великі держави Європи.

Чи справді Принцип «почав Першу світову»?

І так, і ні.

Без замаху в Сараєві події літа 1914 року могли розвиватися зовсім інакше. Убивство Франца Фердинанда стало безпосереднім приводом до Липневої кризи.

Але одна людина не могла самостійно створити всі причини світової війни.

Ще до 1914 року існували:

• суперництво великих держав;
• гонка озброєнь;
• боротьба за колонії та вплив;
• напруженість на Балканах;
• націоналістичні рухи;
• військові союзи;
• страх держав одна перед одною.

Тому правильніше уявляти Європу 1914 року як кімнату, наповнену газом.

Сараєвський замах був не газом. Він був сірником.

Чому держави просто не зупинилися?

Це, мабуть, найцікавіше запитання всієї історії.

Практично на кожному етапі Липневої кризи існувала можливість, що конфлікт не переросте у масштабну війну.

Але уряди боялися втратити вплив, залишити союзників без підтримки або дозволити противникові мобілізуватися першим.

Військові плани також були побудовані так, що після початку мобілізації зупинити величезну військову машину ставало дедалі складніше.

Один уряд боявся іншого. Інший боявся третього. Кожен наступний крок виправдовувався попереднім.

І зрештою держави зробили саме те, чого всі нібито хотіли уникнути.

Що сталося далі?

Політики та військові багатьох країн очікували відносно короткої війни.

Насправді Перша світова тривала понад чотири роки — з 1914 до 1918-го. Вона охопила не лише Європу, а й інші частини світу.

Загинули мільйони військових і цивільних. Розпалися великі імперії, змінилися кордони держав, а політичні наслідки війни впливали на світ ще десятиліттями.

До кінця війни припинили існування або радикально змінилися:

• Австро-Угорська імперія;
• Російська імперія;
• Османська імперія;
• Німецька імперія.

А до чого тут історія України?

Безпосередньо до нас.

На момент початку війни українські землі були поділені переважно між Російською та Австро-Угорською імперіями.

Через це українці опинилися у військах держав, які воювали одна проти одної. На українських територіях проходили бойові дії, а війна стала одним із чинників, що згодом створили умови для Української революції 1917–1921 років.

Найцікавіше в цій історії

Ми часто дивимося на минуле так, ніби все мало відбутися саме так.

1914 рік показує протилежне.

Невдалий перший замах. Зміна маршруту. Помилка водія. Випадкова зустріч автомобіля з Принципом. Ультиматум. Мобілізації. Рішення кількох урядів.

Кожна окрема подія здається маленькою. Разом вони сформували один із найважливіших поворотів XX століття.

Іноді історію змінює не одна велика подія, а десятки маленьких рішень, які відбуваються одне за одним.

Перевір себе

1. Де відбулося вбивство Франца Фердинанда?

2. Хто здійснив смертельні постріли?

3. Коли сталося вбивство?

4. Яка держава першою оголосила війну після Липневої кризи?

5. Чи був замах єдиною причиною Першої світової?

І саме тому історія — це не просто дати. За кожною датою стоїть ланцюг людських рішень, випадковостей і наслідків, які інколи змінюють увесь світ.