Віктор Ющенко: гривня, отруєння, Помаранчева революція і п’ять років президентства

Київ. Листопад 2004 року. Центр міста заповнений помаранчевими прапорами, наметами й людьми, які не погоджуються з оголошеним результатом президентських виборів. На сцені Майдану — чоловік, чиє обличчя за кілька місяців змінилося майже до невпізнання.

Це Віктор Ющенко.

Через два місяці він стане третім Президентом України. Але історія Ющенка почалася зовсім не з Майдану — і навіть не з великої політики.

Щоб зрозуміти цю постать, зручніше дивитися не на список посад, а на кілька речей, які стали символами його кар’єри: гривня, змінене обличчя, помаранчевий Майдан, суперечки всередині нової влади, Голодомор, НАТО і цифра 5,45%.

---

₴

До Помаранчевої революції була гривня

Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка на Сумщині. За освітою він фінансист.

Його рання кар’єра була пов’язана не з партійними штабами, а з банківською системою.

У січні 1993 року Верховна Рада затвердила Ющенка головою Національного банку України. На цій посаді він залишався майже сім років — до грудня 1999-го.

Це був дуже непростий період: незалежна Україна лише створювала власну фінансову систему, переживала високу інфляцію, а замість постійної національної валюти використовували купоно-карбованці.

Грошова реформа проходила за президентства Леоніда Кучми, коли Національний банк очолював Віктор Ющенко.

НБУ готував реформу, банкноти, механізм обміну та нову грошову систему. З 2 до 16 вересня 1996 року відбувся перехід від карбованця до гривні.

Тому для історії 1990-х Ющенка варто запам’ятовувати спочатку не як президента, а як головного банкіра країни в момент запровадження гривні.

Детальніше: Національний банк України — історія гривні .

---

З банку — прямо в уряд

У грудні 1999 року Віктор Ющенко став Прем’єр-міністром України за президентства Леоніда Кучми.

Це був незвичайний політичний образ: не партійний оратор старого типу, а банкір і економіст, якого значна частина суспільства асоціювала з фінансовою стабілізацією.

Його уряд працював до весни 2001 року. 26 квітня 2001 року Верховна Рада висловила Кабінету недовіру. Після цього Ющенко поступово переходить із виконавчої влади до відкритої опозиційної політики.

На парламентських виборах 2002 року його блок «Наша Україна» стає однією з основних політичних сил, а сам Ющенко — головною фігурою опозиції до тодішньої влади.

---

Спочатку змінилося його обличчя

На початку вересня 2004 року, під час президентської кампанії, Ющенко раптово тяжко захворів.

Медична сторона цієї історії пізніше була детально досліджена. У науковій роботі, опублікованій у The Lancet, у його організмі було підтверджено надзвичайно високу концентрацію 2,3,7,8-тетрахлородибензо-п-діоксину — TCDD.

Дослідники вказували на рівень у сироватці крові понад 50 000 разів вищий, ніж типовий рівень у загальній популяції.

Одним із найпомітніших наслідків стали тяжкі ураження шкіри, через які зовнішність кандидата різко змінилася просто посеред кампанії.

Сам факт отруєння TCDD був підтверджений медичними дослідженнями. Водночас питання про конкретних організаторів і виконавців не варто підмінювати припущеннями.

Медичне дослідження: The Lancet / PubMed — TCDD poisoning in Victor Yushchenko .

---

Вибори, які фактично довелося проводити тричі

Президентські вибори 2004 року стали протистоянням двох Вікторів:

У першому турі результати були майже рівними: за офіційними даними Ющенко отримав близько 39,9%, Янукович — близько 39,3%.

Другий тур відбувся 21 листопада 2004 року. Центральна виборча комісія оголосила результат, за яким Янукович отримав 49,46%, а Ющенко — 46,61%.

Але міжнародні спостерігачі ОБСЄ/БДІПЛ повідомили, що другий тур не відповідав значній кількості міжнародних стандартів демократичних виборів.

Почалися масові протести.

Помаранчевий колір кампанії Ющенка перетворився на символ протестів, які отримали назву Помаранчева революція.

3 грудня 2004 року Верховний Суд України скасував постанову ЦВК щодо результатів другого туру та постановив провести повторне голосування.

Воно відбулося 26 грудня.

ОБСЄ зазначила, що повторний другий тур суттєво наблизив виборчий процес до виконання міжнародних стандартів.

Офіційні результати: Центральна виборча комісія . Звіт: ОБСЄ/БДІПЛ .

---

23 січня 2005: Ющенко стає Президентом

Інавгурація відбулася 23 січня 2005 року.

Для прихильників Помаранчевої революції цей момент означав значно більше, ніж просто зміну одного президента іншим: після протестів існували великі очікування щодо демократичних реформ, боротьби з корупцією, європейської інтеграції та зміни політичної системи.

Але політична конструкція, з якою він прийшов до влади, виявилася складнішою, ніж здавалося на Майдані.

Під час кризи 2004 року Верховна Рада ухвалила конституційні зміни, які перерозподіляли повноваження між президентом, парламентом та урядом.

Пізніше ОБСЄ описувала розподіл повноважень як недостатньо чіткий: це стало одним із факторів постійних конфліктів між президентом, прем’єр-міністром і парламентською більшістю.

---

Помаранчева команда почала розпадатися майже одразу

Першим Прем’єр-міністром за Ющенка стала Юлія Тимошенко — одна з найпомітніших постатей Помаранчевої революції.

Її призначили на початку лютого 2005 року.

Але вже 8 вересня того ж року Ющенко відправив Тимошенко та весь Кабінет Міністрів у відставку. Того ж дня Петро Порошенко залишив посаду секретаря РНБО.

Конфлікти між колишніми союзниками стали постійною рисою української політики наступних років.

Ось чому президентство Ющенка не можна описувати лише словами «після Помаранчевої революції».

Його п’ять років — це постійне співіснування президента Ющенка, урядів Тимошенко, Єханурова, Януковича, а потім знову Тимошенко, разом із парламентськими та конституційними кризами.

У 2006 році Прем’єр-міністром знову став Віктор Янукович — політичний суперник Ющенка на виборах 2004 року.

У 2007 році конфлікт між президентом, урядом і парламентською більшістю переріс у політичну та конституційну кризу.

Ющенко видав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Його законність оскаржувалася, а після тривалих переговорів сторони домовилися провести дострокові парламентські вибори 30 вересня 2007 року.

ОБСЄ оцінила ці вибори як переважно такі, що відповідали міжнародним демократичним стандартам.

---

Якщо прибрати внутрішні сварки, що залишиться від зовнішньої політики?

Тут курс був значно зрозумілішим.

За Ющенка Україна активніше заявляла про намір інтегруватися до Європейського Союзу та НАТО.

Тут є важлива деталь: на Бухарестському саміті Україні не надали План дій щодо членства — ПДЧ.

Натомість союзники політично зафіксували, що в майбутньому Україна стане членом Альянсу, і домовилися продовжити роботу над питаннями, пов’язаними з українською заявкою на ПДЧ.

Це різні речі, і в історичних матеріалах їх часто плутають.

Офіційні матеріали: ЄС — хронологія відносин з Україною , WTO , NATO — Bucharest Summit 2008 .

---

Інша велика тема Ющенка — історична пам’ять

Якщо для зовнішньої політики ключовими словами були ЄС і НАТО, то у внутрішній гуманітарній політиці одним із центральних напрямів стала українська історична пам’ять.

Особливе місце займала тема Голодомору 1932–1933 років.

За президентства Ющенка 28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який визначив Голодомор геноцидом Українського народу.

Держава активніше займалася меморіальними заходами, архівними матеріалами та міжнародним поширенням інформації про трагедію.

Ющенко також приділяв значну увагу історії визвольного руху XX століття.

Одне з найбільш дискусійних рішень було прийняте буквально наприкінці президентського терміну: 20 січня 2010 року він присвоїв Степану Бандері звання Героя України.

У квітні 2010 року Донецький окружний адміністративний суд визнав цей указ незаконним і скасував його, оскільки звання Героя України за законодавством могло присвоюватися громадянину України, а Бандера помер до виникнення незалежної України.

Це добре показує, наскільки політика історичної пам’яті за Ющенка виходила далеко за межі суто академічної історії та ставала предметом суспільних і правових суперечок.

Документи: Закон про Голодомор , Указ №46/2010 , рішення суду .

---

І ось найрізкіший поворот усієї історії

У грудні 2004 року Ющенко отримав 15 115 712 голосів.

Через п’ять років він знову балотувався у президенти.

Перший тур відбувся 17 січня 2010 року.

Результат Ющенка:

Він посів п’яте місце й не пройшов до другого туру.

Сам по собі цей результат не пояснює, чому підтримка так скоротилася: причини залишаються предметом політичного й історичного аналізу.

Але він дуже наочно показує масштаб зміни електоральної підтримки між Помаранчевою революцією та завершенням президентства.

На тих самих виборах ОБСЄ оцінила процес як такий, що відповідав більшості міжнародних зобов’язань і закріпив прогрес у проведенні конкурентних виборів, досягнутий після 2004 року.

Результати: Центральна виборча комісія . Оцінка виборів: ОБСЄ/БДІПЛ .

---

Ющенко в одній лінії часу

---

Як запам’ятати Ющенка для історії України?

Не потрібно перетворювати його президентство на довгий список указів і прізвищ.

Побудуй у голові послідовність образів:

гривня
↓
Прем’єр-міністр
↓
отруєння
↓
вибори 2004
↓
Помаранчева революція
↓
президентство
↓
конфлікти помаранчевої команди
↓
ЄС + НАТО + WTO
↓
історична пам’ять
↓
5,45% у 2010 році

Тоді Віктор Ющенко перестає бути просто «тим президентом між Кучмою і Януковичем».

Його політична біографія з’єднує одразу кілька великих сюжетів історії незалежної України: створення власної валюти, економічні реформи 1990-х, протестну політику початку 2000-х, кризові вибори 2004 року, розвиток конкурентних виборчих процедур, європейську та євроатлантичну інтеграцію й суперечки про історичну пам’ять.

---

І саме тут Ющенко стає цікавішим за просту оцінку «успішний / неуспішний»

Президентство Ющенка залишило події, які різні дослідники та політичні сили оцінюють по-різному.

Документально можна встановити інше: за ці п’ять років Україна провела кілька конкурентних виборчих кампаній, стала членом WTO, поглибила співпрацю з ЄС та НАТО, ухвалила закон про Голодомор, але одночасно пережила повторювані конфлікти між президентом, урядом і парламентом та швидкий розпад політичної команди, яка прийшла до влади після Помаранчевої революції.

А між двома президентськими виборами залишився один із найконтрастніших політичних сюжетів новітньої історії України:

Між цими двома цифрами — майже все президентство Віктора Ющенка.

---

H1ST UP.
Іноді історію президента найкраще пояснюють не п’ять років — а дві цифри по обидва боки від них.

---